top of page
Смаки
СМАКИ
Має виражену солонуватість та гарний післясмак, більш розсипчаста, складається з 50% коров'ячої та 50% овечої.
Нейтральна по смаку, солонувата, не розсипчаста по структурі.
ПРО БРИНЗУ
Карпатська сирна традиція
Здається, бринза в Карпатах була завжди. Відколи перші люди почали випасати в горах овець, вона міцно зайняла місце не тільки в карпатських шлунках, а й стала невід’ємною частиною гуцульської душі. Гуцули – чи не єдина група українського етносу, для якої вівчарство завжди було провідною галуззю господарства. І хоч бринзу, зазвичай, готують цілий рік, однаково доба її – осінь, святковий період для всіх жителів Карпат.
"Ватаг – найстарший на полонині. Він там усим порядкує: людьми, маржиною, молоком. Визначає, кому де пасти, скликає на обід, вечерю, розділює мішінникам скором (бриндзу, масло). Його має слухати кожний в усьому, інакше не буде ряду на полонині. Ватаг сам добирає таких людей, котрі можуть ціле літо на полонині чисто обходитись… … здержуватися від жінки, бо якби такий трафив ся, що буде заходити собі з жінкою, то буде шкода в худобі… худоба нараз розриває ся, губиться лісами. Це буває і тоді, коли один з-перед другого щось украде, і це недопустиме. Врешті полонинники мають жити в злагоді. Так їх треба уміти дібрати один до одного." В. Шухевич "Гуцульщина"
Бринзу споконвіку готують виключно чоловіки, бо вівчарство — справа чоловіча. Спочатку доять овець. Одна вівця дає молока від склянки до півлітра. Молоко проціджують через читину (смерекове гілля та марлю) у великі дерев’яні чани-путери. Заквашують глягом — спеціальною сироваткою з молока, що вурдиться в шлунку молодого ягняти (на 50 літрів дають столову ложку). Путери ставлять біля вогню і помішують родину колотівкою – саморобною дерев’яною палицею із закрутками на кінці. У чанах з’являються згустки сиру, там їх і зліплюють докупи руками. Зібраний сир підвішують чи викладають на сонці. Це — будз. Його зберігають в колибах на полицях прикривши мішковиною, а шкоринка у нього як у хліба – товста і коричнева. Через тиждень вигрітий і вистояний будз перетирають із маслом та сіллю. Оце якраз і є справжня бринза.
Гуцули консервують бринзу — закладають її в посуд і зберігають у прохолодному місці або в холодильниках. З часом бринза набуває пікантної гірчинки.
Сам процес приготування бринзи є надзвичайно цікавим та навіть чимось магічним. Адже полонини та плаї, на яких розташовані вівчарські колиби – де саме народжується гуцульський сир, притягують до себе не лише гурманів, а й звичайних туристів, людей, яким карпатський колорит, звичаї та обряди горян, стануть яскравою згадкою про дивовижну подорож Українськими Карпатами.
СОЦМЕРЕЖІ
bottom of page